|
рення довжини, площі і форми, які є наслідком перенесення кулястої форми Землі на площину (мал. 32).
Основою будь-якої карти є сітка тонких ліній, що перетинаються (мал. 33). За допомогою цих ліній карту орієнтують за сторонами горизонту. Вертикальні лінії - це меридіани, які вказують напрямок північ - південь. Горизонтальні лінії - це паралелі, що вказують напрямок захід - схід (докладніше про них ітиметься у § 18).
Попри те, що нині вчені запропонували багато способів зображення Землі на карті, жоден з них не дає точного її відтворення: на одних картах правильно зображені обриси материків і океанів, але при цьому спотворені їхні розміри, на інших збережені площі, проте спотворені форми континентів. Отже, карт без спотворень немає.
На картах неможливо зобразити місцевість в усіх подробицях, як на плані. Тому перед складанням карти постає дуже важливе завдання - відібрати для неї найістотніші об'єкти. Ступінь узагальнення залежить від призначення карти.
Азбука карти. Різноманітні об'єкти на картах показують за допомогою умовних знаків. Розрізняють кілька видів умовних знаків. Масштабні умовні знаки передають дійсні розміри об'єктів, виражені у масштабі карти. Такі знаки складаються з контуру, наприклад контур лісу або болота, та його заповнення, яке позначають кольором чи штрихуванням. Позамасш- табні умовні знаки застосовують до об'єктів, які не виражені в масштабі карти. Це можуть бути геометричні фігури, буквені символи, схематичні малюнки. Такими знаками на карті позначають населені пункти, родовища корисних копалин, електростанції та інші об'єкти.
|
|
