|
Мал. 57. Етапи формування материків і океанів (1-4)
Утворення сучасних материків і океанів можна порівняти з тим, як під дією певних сил величезна крижина розкололася на окремі частини, і вони попливли в різні боки. Ополонки, що виникли після цього, стали океанічними западинами.
Погляд у минуле
Автор гіпотези дрейфу материків. Чому розкололися на частини «предки» наших материків? На це запитання спробував відповісти ще на початку XX століття німецький учений Альфред Вегенер. У книзі «Походження материків і океанів» він писав: «У 1919 році я вперше подумав про переміщення материків... коли, вивчаючи карту світу, я був здивований подібністю обрисів берегів по обидва боки Атлантичного океану». Його висновки про «плавання» по верхньому шару мантії окремих частин Гондвани і Лавразії підтвердили й інші вчені.
Практичне завдання
Ви також можете повторити дослід Альфреда Вегенера. Для цього виріжте контури сучасних материків і з'єднайте їх, як показано на малюнку 57. Так ви отримаєте модель поверхні Землі в минулому - материки Гондвану і Лавразію. За малюнком 56 спробуйте змоделювати майбутні нові океани і материки.
Чи продовжують материки і океани переміщуватися і тепер? Так, вони не зупинились. Адже всі материки й океанічні западини -це великі літосферні плити, які і в наш час повільно рухаються по пластичному верхньому шару мантії зі швидкістю від одного до шістнадцяти сантиметрів на рік.
|
|
|
