|
План і карта — зображення земної кулі на площині. Користуватися плоским зображенням певної ділянки Землі значно зручніше, ніж опуклим. Але як показати кулеподібну поверхню на площині? Якби Земля мала форму конуса чи циліндра, розгорнути зображення її поверхні було б неважко. Кулю неможливо розгорнути на площині без утворення складок і розривів. Переконайтеся в цьому, спробувавши розкласти на столі, наприклад, шкірочку від мандарина чи апельсина. Вам не вдасться це зробити: або шкірочка лежатиме горбом, або її краї розірвуться.
Для більш-менш правильного зображення земної кулі картографи вдалися до математичних способів зображення земної поверхні на площині, через що спотворюються дійсні площі, довжини, кути.
Земну кулю на площині зображують за допомогою планів і карт. План - це креслення місцевості, виконане в умовних знаках й у великому масштабі. Плани охоплюють невеликі ділянки місцевості, тож їх будують без урахування форми Землі (мал. 24). Карта - це зменшене, узагальнене зображення Землі, побудоване в певному масштабі та проекції з урахуванням форми Землі (мал. 25). Карти створюють за результатами спеціального знімання місцевості, на основі аеро- і космічних знімків, а також за ї ї детальним описом.
Погляд у минуле
Як називали карту. Стародавні греки називали карти світу «обходами Землі». З-поміж найвідоміших - це обхід Землі Анаксімандра з Мілета, створений близько 500 років до н. е. За часів Римської імперії тогочасні плани та карти називали «таблицями» (хоча у первісному значенні - це площина). Традиція вживання таких термінів проіснувала до XV ст. Сучасний термін «карта» відомий десь із XV ст. Це слово походить від латинського «Charta», яке означало «невеличкий аркуш паперу». У Східній Європі протягом XVI-XIX ст. використовували дві назви - «мала» та «карта». В українській картографії були спроби ввести в обіг термін «мапа». Така тенденція спостерігалася на початку XX ст. Нині ж закріплений термін «карта».
|
|
