|
Відкриття Джеймса Кука в Тихому океані мали велике значення для розвитку географії, але вони значно прискорили завоювання Австралії та Океанії Великобританією.
Географічні дослідження узбережжя та внутрішніх районів материків. Нову сторінку в морські дослідження вписали експедиції, організовані з ініціативи російського царя Петра І. Так, у 1725-1730 роках Перша камчатська експедиція під керівництвом Вітуса Беринга остаточно підтвердила наявність протоки між Азією та Америкою.
Завдяки Великій Північній експедиції (1733-1743) на карту було нанесено північні райони Сибіру, доведено неможливість регулярного плавання водами Північного Льодовитого океану через суцільну кригу (мал. 17). Зібрані експедицією відомості упродовж наступних 200 років залишалися єдиними настановами для мореплавання у цьому океані.
У другій половині XVIII ст. наукові експедиції вивчали внутрішні райони майже всіх материків. Це експедиції в Азії, подорож Александра Гумбольдта до Південної Америки, дослідження Александра Маккензі Північно-Західної Канади та інші.
На початку XIX ст. було організовано кілька навколосвітніх подорожей. Одну з них очолили Іван Крузенштерн та Юрій Лисянсь-кий на суднах «Надежда» та «Нева» (мал. 18). Під час цієї експедиції (1803-1806) було уточнено карту світу, відкрито низку островів, проведено численні дослідження в океані. Дуже цікавими були описи побуту, традицій, господарства жителів Сахаліну і Камчатки. І. Крузенштерн склав «Атлас Південного моря», найточніший на той час.
|
|
